Составить полезный шаблон стоит больших вложений. Причина - это важный труд, не возможный без знаний. Фактически заявление это отражение характера заявителя. Помощник бессознательно получает эмоции о подписавшемся, который напечатал свои взгляды, изучая документ и его мысли. Это является очень важнымв проблемах, если решение формируется от внутреннего состояния.
Состояние здоровья населения в целом, в том числе среда обитания каждого человека, при котором отсутствует какое-либо вредное воздействие факторов, и при этом обеспечиваются благоприятные условия его жизнедеятельности, есть санитарно – эпидемиологическое благополучие населения, такое определение установлено Федеральным законом № 52-ФЗ «О санитарно-эпидемиологическом благополучии населения». Данная сфера, наряду с обязательным медицинским страхованием и занятости населения, тщательно контролируется государством, и регулируется указанным законодательным документов в полном объеме.
Закон о санитарном благополучии населения содержит в своей структуре преамбулу, семь глав, которые подразделяются на 60 статей. Глава 1 статьями 1-7 определяет общие положения закона, так, здесь установлены основные понятия, использующиеся в этой сфере – среда обитания человека, фактор среды обитания, вредное воздействие на человека, благоприятные условия жизнедеятельности, безопасные условия, санитарно-эпидемиологическая обстановка, гигиенический норматив, ограничительные мероприятия, инфекционные заболевания и другое. Также, статьями закреплены формы обеспечения благополучия этой сфере, законодательство, полномочия органов РФ, субъектов РФ и органов местного самоуправления.
Права и обязанности граждан, юридических лиц и индивидуальных предпринимателей в сфере обеспечения санитарно-эпидемиологического благополучия населения зафиксированы в статьях 8-11 настоящего закона. В главе 3 определены санитарно-эпидемиологические требования к обеспечению безопасности для здоровья человека в его среде обитания.
Статья 12 фиксирует требования к застройке и планировке поселений любого типа, статья 13 – к продукции производственно-технического назначения, 14 – к потенциально опасным для людей биологическим и химическим веществам, 15 – к пищевым продуктам и добавкам, 16 – к продукции, ввозимой на территории РФ. Статьями 17-21 определены санитарно-эпидемиологические требования к организации питания населений, к водным объектам, в том числе к питьевой воде и водоснабжению, к атмосферному воздуху и к почве. Также статьями 22-28 урегулированы иные требования.
Профилактические санитарно-противоэпидемические мероприятия осуществляются в соответствии со статьями 29-36 главы 4 закона. Статьями определены организации и формы проведения таких мероприятий, санитарная охрана, ограничительные мероприятия, производственный контроль, обязательные медицинские осмотры, профилактические прививки, гигиенические воспитания и меры в отношении инфекционных больных.
В главе 5 даны рекомендации для государственного регулирования в сфере обеспечения санитарно-эпидемиологического благополучия населения. Так, статьями 37-45 определены нормирование, разработка санитарных правил, введение и утверждение их в действии, особенности лицензирования и сертификации отдельных видов деятельности, экспертизы, обследования и государственная регистрации веществ и продукции, государственный надзор и социально-гигиенический мониторинг.
Организация государственного надзора федерального значения в области санитарно-эпидемиологического благополучия населения осуществляется согласно статьям 46-54 главы 6 закона о санитарном благополучии населения. Статьями 55- 57 определена ответственность за нарушение санитарного законодательства. Глава 8 является заключительным положением закона, ее статьи регламентируют сроки вступления закона в законную силу, а также определяют законодательные документы, которые утратили значения, ввиду появления нового нормативно-правового акта.
Скачать закон о санитарном благополучии населения
Федеральный закон от 30 марта 1999 г. N 52-ФЗ "О санитарно-эпидемиологическом благополучии населения" (с изменениями и дополнениями)
Законом вносятся изменения в порядок формирования системы санитарно-эпидемиологической службы. Она выводится из подведомственности Минздраву РФ и становится федеральной централизованной системой органов и учреждений, объединивших на функциональной основе государственные санитарно-эпидемиологические службы нескольких министерств и ведомств. В систему государственной санитарно-эпидемиологической службы включены только органы и учреждения, уполномоченные осуществлять государственный санитарно-эпидемиологический надзор, при этом исключены все иные организационно-правовые формы юридических лиц, которые ранее входили в состав службы.
Закон вступает в силу со дня его официального опубликования.
Федеральный закон от 30 марта 1999 г. N 52-ФЗ "О санитарно-эпидемиологическом благополучии населения"
Закон Украины \"Об обеспечении санитарного и эпидемического благополучия населения\"
Этот закон регулирует общественные отношения, возникающие в сфере обеспечения санитарного и эпидемического благополучия, определяет соответствующие права и обязанности государственных органов, предприятий, учреждений, органе изаций и граждан, устанавливает порядок организации государственной санитарно-эпидемиологической службы и осуществления государственного санитарно-эпидемиологического надзора в Украин.
Статья 4 Права граждан Граждане имеют право на:
- безопасные для здоровья и жизни продукты питания, питьевую воду, условия труда;
- обучение, воспитание, быт, отдых и безопасную окружающую среду;
- участие в разработке, обсуждении и общественной экспертизе проектов программ и планов обеспечения санитарного и эпидемического благополучия населения, внесение предложений по тем вопросам в соответствующие х органов
- возмещение убытков, причиненных их здоровью вследствие нарушения предприятиями, учреждениями, организациями, гражданами санитарного законодательства;
- достоверную и своевременную информацию о состоянии своего здоровья, здоровья населения, а также об имеющихся и возможные факторы риска для здоровья и их степень
Статья 5 Обязанности граждан Граждане обязаны:
- заботиться о своем здоровье и здоровье и гигиеническое воспитание своих детей, не вредить здоровью других граждан;
- участвовать в проведении санитарных и противо-эпидемиологических мероприятий;
- проходить обязательные медицинские осмотры и делать прививки в предусмотренных законодательством случаях;
- выполнять распоряжения и указания должностных лиц государственной санитарно-эпидемиологической службы при осуществлении ими государственного санитарно-эпидемиологического надзора;
- выполнять другие обязанности, предусмотренные законодательством об обеспечении санитарного и эпидемиологического благополучия
Статья 6 Права предприятий, учреждений и организаций Предприятия, учреждения и организации имеют право на:
- получение от органов исполнительной власти, местного и регионального самоуправления, а также соответствующих органов и учреждений здравоохранения информации о состоянии здоровья населения, санитарную и эпидемий ичную ситуацию, законодательные, нормативные акты по вопросам обеспечения санитарного и эпидемического благополучия населения и санитарных нормах
- возмещение убытков, причиненных им вследствие нарушений санитарного законодательства предприятиями, учреждениями, организациями и гражданами
Статья 7 Обязанности предприятий, учреждений и организаций Предприятия, учреждения и организации обязаны:
- по предложениям должностных лиц государственной санитарно-эпидемиологической службы разрабатывать и осуществлять санитарные и противоэпидемические мероприятия;
- в случаях, предусмотренных санитарными нормами, обеспечивать лабораторный контроль за выполнением требований этих норм безопасности использования (хранения, транспортировки и т.п.) вредных для здоровья реч ществ и материалов, создаваемых в результате их деятельности выбросов, сбросов, отходов и факторов, а также готовой продукции
- по требованию должностных лиц государственной санитарно-эпидемиологической службы предоставлять бесплатно образцы используемых сырья и материалов, а также продукции, которая выпускается или реализуется, для провед ведения государственной санитарно-гигиенической экспертизы
- выполнять распоряжения и указания должностных лиц государственной санитарно-эпидемиологической службы при осуществлении ими санитарно-эпидемиологического надзора;
- устранять по предоставлению соответствующих должностных лиц государственной санитарно-эпидемиологической службы от работы, обучения, посещения дошкольных заведений лиц, являющихся носителями возбудителей инфекционных заболеваний нь, больных опасными инфекционными болезнями или лиц, которые были в контакте с такими больными, с выплатой в установленном порядке пособия по социальному страхованию, а также лиц, уклоняющихся от обо тельным медицинского осмотра или прививки от инфекций, перечень которых устанавливается Министерством здравоохранения Украины
- немедленно информировать органы, учреждения и заведения государственной санитарно-эпидемиологической службы о чрезвычайных происшествиях и ситуациях, представляющих угрозу здоровью населения, санитарному и эпидемическому бла агополуччю
- возмещать в установленном порядке работникам и гражданам ущерб, нанесенный их здоровью вследствие нарушения санитарного законодательства
Владельцы предприятий, учреждений и организаций и уполномоченные ими органы обязаны обеспечивать их необходимыми для разработки и осуществления санитарных и противоэпидемических мероприятий санитарными нормами
Статья 8 Защита прав граждан, предприятий, учреждений и организаций
Решения и действия должностных лиц органов государственной власти, местного и регионального самоуправления, а также граждан, нарушающих права предприятий, учреждений, организаций или граждан по вопросам ь обеспечении санитарного и эпидемического благополучия, могут быть обжалованы в течение месяца соответствующему главному государственному санитарному врачу или в суд.
Статья 10 Государственная санитарно-гигиеническая экспертиза Государственная санитарно-гигиеническая экспертиза состоит в комплексном изучении документов (проектов, технологических регламентов, инвестиционных программ и т.п.), а также же действующих объектов и связанных с ними опасных факторов на соответствие требованиям санитарных норрм.
Государственная санитарно-гигиеническая экспертиза предусматривает:
- определение безопасности хозяйственной и другой деятельности, условий труда, обучения, воспитания, быта, прямо или косвенно негативно влияют или могут повлиять на здоровье населения;
- установление соответствия объектов экспертизы требованиям санитарных норм;
- оценку полноты и обоснованности санитарных и противоэпидемических мероприятий;
- оценку возможного негативного влияния опасных факторов, связанных с деятельностью объектов экспертизы, определение степени создаваемого ими риска для здоровья населения
Важное значение имеет Закон \"О предотвращении заболевания синдромом приобретенного иммунодефицита (СПИД) и социальной защите населения\" Закон изложен в новой редакции (согласно Закону Украины от 3 берет езня 1998 года № 155/98-ВР 155/98-ВР).
Синдром приобретенного иммунодефицита (СПИД) - особо опасное инфекционное заболевание, вызываемое вирусом иммунодефицита человека (ВИЧ) и из-за отсутствия специальных методов профилактики и эффективных методов лечения приводит смертности.
Массовое распространение этой болезни во всем мире и в Украине в частности создает угрозу личной, общественной и государственной безопасности, вызывает тяжелые социально-экономические и демографические последствия, обусловлен Юэ необходимость принятия специальных мер по защите прав и законных интересов граждан и общества Борьба с этим заболеванием является одной из приоритетных задач государства в области здравоохранения населенныхя.
Приведем некоторые нормативно-правовые акты по охране здоровья:
- Постановление Кабинета Министров от 24041999, № 696 \"Об утверждении Правил санитарной охраны территории Украины\";
- Постановление Кабинета Министров от 23041999, № 667 \"О Комплексные меры борьбы с туберкулезом\";
- Постановление Кабинета Министров от 09031999, № 341 \"О Программе профилактики СПИДа и наркомании на 1999 - 2000 годы\";
- Постановление Верховной Рады от 19021999, № 453 - XIV \"О проекте Закона Украины о защите населения от инфекционных болезней\";
- Постановление Кабинета Министров от 23031998, № 357 \"О комплексных мероприятиях для предотвращения распространения болезней, передающихся половым путем\"
Эколого-правовое регулирование основывается на законодательстве Украины по охране окружающей среды, в частности в Законе Украины \"Об охране окружающей природной среды\", а также зем ные, водном, лесном кодексах, законодательстве о недрах, об охране атмосферного воздуха, об охране и использовании растительного и животного мира, а также предусматривает цель, задачи, принципы и механизмы обеспечения эффективного природопользования, охраны окружающей среды, обеспечения экологической безопасностиої безпеки.
В Законе определены принципы охраны окружающей среды:
- обеспечение экологической безопасности для жизни и здоровья людей;
- экологизация материального производства;
- научно обоснованное согласование экологических, экономических и социальных интересов общества;
- сохранение пространственной и видового разнообразия и целостности природных объектов и комплексов;
- гласность и демократизм при принятии решений, реализация которых влияет на состояние окружающей среды, формирование у населения экологического мировоззрения;
- научно обоснованное нормирование воздействия хозяйственной и иной деятельности на окружающую среду;
- взыскание платы за специальное использование природных ресурсов, за загрязнение окружающей природной среды и снижения качества природных ресурсов;
- решение проблем охраны окружающей среды на основе широкого международного сотрудничества
Закон закрепляет экологические права и обязанности граждан Украины:
- право на безопасную для жизни и здоровья окружающую природную среду;
- участие в обсуждении проектов законодательных актов, материалов относительно размещения и реконструкции объектов, которые могут негативно повлиять на состояние окружающей среды;
- участие в проведении общественной экологической экспертизы;
- получение полной и достоверной информации о состоянии окружающей природной среды и его влияние на здоровье населения;
- право на представление в суд исков к государственным органам, предприятий, учреждений, организаций и граждан о возмещении убытков, причиненных их здоровью и имуществу вследствие негативного влияния на окружающей ишне естественное сред.
Граждане Украины обязаны:
- беречь природу, охранять, рационально использовать ее богатства, осуществлять деятельность с соблюдением требований экологической безопасности, экологических нормативов;
- не нарушать экологические права и законные интересы других субъектов;
- вносить плату за специальное природопользование;
- компенсировать ущерб, причиненный путем загрязнения и другим негативным влиянием на окружающую среду
Закон по охране окружающей среды предусматривает установление отношений в области охраны, использования и восстановления природных ресурсов, обеспечения экологической безопасности, предотвращения и л ликвидации отрицательного воздействия хозяйственной деятельности на окружающую среду.
Закон подчеркивает необходимость повышения экологической культуры населения, а также необходимость подготовки квалифицированных специалистов через обязательное обучение и воспитание охране окружающей природ дного среды в учебно-воспитательных заклада.
Государственный контроль в сфере охраны окружающей среды осуществляют Советы депутатов, Министерство экологии и природных ресурсов Украины
Общественный контроль осуществляется общественными инспекторами охраны окружающей природной среды
Надзор за соблюдением требований законодательства осуществляет Генеральный прокурор Украины
Закон регулирует также использование природных ресурсов Для осуществления мероприятий по охране окружающей среды создан государственный и региональный фонды Средства в фонды поступают за счет:
- штрафов за загрязнение окружающей среды;
- штрафов за нарушение норм и правил охраны окружающей природной среды;
- добровольных взносов предприятий и граждан
В Законе определены меры по обеспечению экологической безопасности, а также природные территории и объекты, подлежащие отдельной охране (природно-заповедный фонд, курортные и лечебно-оздоровительные зоны т т.д..
Нарушение законодательства Украины об охране окружающей среды влечет за собой дисциплинарную, административную, уголовную ответственность
Основным нормативным документом, регламентирующим требования пожарной безопасности, является Закон Украины \"О пожарной безопасности\" Настоящий Закон определяет общие правовые, экономические и социальные основы обеспечения пож пожарной безопасности в Украине, регулирует отношения государственных органов, юридических и физических лиц в этой области независимо от вида их деятельности и форм собственностим власності.
Согласно Закону Украины \"О пожарной безопасности\", ответственность за пожарную безопасность предприятий, учреждений возложено на работодателей или уполномоченных ими лиц Обязанности работодателей или уполномоченных х ими лиц, а также арендаторов по обеспечению пожарной безопасности обусловлено статьей 5 Закона Украины \"О пожарной безопасности\" Согласно этому закону они обязанывони зобов'язані:
- разрабатывать комплекс мероприятий по обеспечению пожарной безопасности;
- согласно нормативным актам по пожарной безопасности разрабатывать и утверждать положения, инструкции, другие нормативные акты, действующие в пределах предприятия, осуществлять контроль за их выполнением;
- организовывать обучение работников по пожарной безопасности;
- содержать в исправном состоянии средства противопожарной защиты и связи, пожарную технику, оборудование и инвентарь, не использовать его не по назначению;
- проводить служебное расследование причин возникновения пожара
соответствии со статьей бы Закона Украины \"О пожарной безопасности\", граждане Украины обязаны:
- соблюдать правила пожарной безопасности, обустраивать здания, принадлежащие им на правах личной собственности, первичными средствами тушения пожаров и противопожарным инвентарем, научить детей правилам веду ния с огнем
- уведомить пожарную службу о возникновении пожара и принять меры по ликвидации, спасению людей и имущества
Закон Украины \"О дорожном движении\" определяет правовые и социальные основы дорожного движения с целью защиты жизни и здоровья граждан, создание безопасных и комфортных условий для участников движения и охраны окружающей среды щ.
Закон регулирует общественные отношения в сфере дорожного движения и его безопасности, определяет права, обязанности и ответственность субъектов - участников дорожного движения, министерств, других центральных органов где ержавнои исполнительной власти, объединений, предприятий, учреждений и организаций независимо от форм собственности и хозяйствования.
частности, в статье 14 определены права и обязанности участников дорожного движения Участниками дорожного движения являются лица, использующие автомобильные дороги, улицы, железнодорожные переезды или другие места, назнач определяемой для передвижения людей и перевозки грузов с помощью транспортных средств К участникам дорожного движения относятся водители и пассажиры транспортных средств, пешеходы, велосипедисты, погонщики т вариин.
Участники дорожного движения имеют право на:
- безопасные условия дорожного движения, на возмещение убытков, причиненных вследствие несоответствия состояния автомобильных дорог, улиц, железнодорожных переездов требованиям безопасности движения;
- изучение норм и правил дорожного движения;
- получение от гидрометеорологических, дорожных, коммунальных и других служб, а также органов Госавтоинспекции Министерства внутренних дел Украины информации об условиях дорожного движения
Участник дорожного движения может обжаловать действия работника органов Госавтоинспекции Министерства внутренних дел Украины в случае нарушения со стороны того действующего законодательства
Участники дорожного движения обязаны:
- знать и неуклонно соблюдать требования настоящего Закона, Правил дорожного движения и других нормативных актов по вопросам безопасности дорожного движения;
- создавать безопасные условия для дорожного движения, не наносить своими действиями или бездеятельностью вреда предприятиям, учреждениям, организациям и гражданам;
- выполнять распоряжения органов государственного надзора и контроля по соблюдению законодательства о дорожном движении
Закон Украины \"О правовых основах гражданской защиты\" определяет правовые и организационные основы в сфере гражданской защиты населения и территорий от чрезвычайных ситуаций техногенного, природного и военного характера, полномочия органов исполнительной власти и других органов управления, порядок создания и применения сил, их комплектования, прохождения службы, а также гарантии социальной и правовой защиты личного состава и подразделений граж ного защиту.
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift Enter
Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"
Цей закон регулює суспільні відносини, що виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права й обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.
Стаття 4. Права громадян. Громадяни мають право на:
— безпечні для здоров'я і життя продукти харчування, питну воду, умови праці;
— навчання, виховання, побут, відпочинок та безпечне навколишнє природне середовище;
— участь у розробленні, обговоренні та громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій з тих питань до відповідних органів;
— відшкодування збитків, завданих їх здоров'ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства;
— достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров'я, здоров'я населення, а також про наявні та можливі чинники ризику для здоров'я та їх ступінь.
Стаття 5. Обов'язки громадян. Громадяни зобов'язані:
— піклуватися про своє здоров'я та здоров'я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян;
— брати участь у проведенні санітарних і проти-епідеміологічних заходів;
— проходити обов'язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках;
— виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду;
— виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя.
Стаття 6. Права підприємств, установ і організацій. Підприємства, установи і організації мають право на:
— одержання від органів виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування, а також відповідних органів і закладів охорони здоров'я інформації про стан здоров'я населення, санітарну та епідемічну ситуацію, законодавчі, нормативні акти з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та санітарні норми;
— відшкодування збитків, завданих їм внаслідок порушень санітарного законодавства підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Стаття 7. Обов'язки підприємств, установ і організацій. Підприємства, установи і організації зобов'язані:
— за пропозиціями посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби розробляти і здійснювати санітарні та протиепідемічні заходи;
— у випадках, передбачених санітарними нормами, забезпечувати лабораторний контроль за виконанням вимог цих норм щодо безпеки використання (зберігання, транспортування тощо) шкідливих для здоров'я речовин та матеріалів, утворюваних внаслідок їх діяльності викидів, скидів, відходів та чинників, а також готової продукції;
— на вимогу посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби надавати безоплатно зразки використовуваних сировини і матеріалів, а також продукції, що випускається чи реалізується, для проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи;
— виконувати розпорядження і вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними санітарно-епідеміологічного нагляду;
— усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні інфекційні хвороби або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги із соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення від інфекцій, перелік яких встановлюється Міністерством охорони здоров'я України;
— негайно інформувати органи, установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби про надзвичайні події і ситуації, що становлять загрозу здоров'ю населення, санітарному та епідемічному благополуччю;
— відшкодовувати у встановленому порядку працівникам і громадянам збитки, завдані їх здоров'ю внаслідок порушення санітарного законодавства.
Власники підприємств, установ і організацій та уповноважені ними органи зобов'язані забезпечувати їх необхідними для розроблення та здійснення санітарних і протиепідемічних заходів санітарними нормами.
Стаття 8. Захист прав громадян, підприємств, установ і організацій,
Рішення і дії посадових осіб органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, а також громадян, які порушують права підприємств, установ, організацій чи громадян з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, можуть бути оскаржені впродовж місяця відповідному головному державному санітарному лікарю або в суді.
Стаття 10. Державна санітарно-гігієнічна експертиза. Державна санітарно-гігієнічна експертиза полягає у комплексному вивченні документів (проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм тощо), а також діючих об'єктів та пов'язаних з ними небезпечних факторів на відповідність вимогам санітарних норм.
Державна санітарно-гігієнічна експертиза передбачає:
— визначення безпеки господарської та іншої діяльності, умов праці, навчання, виховання, побуту, що безпосередньо чи опосередковано негативно впливають або можуть вплинути на здоров'я населення;
— встановлення відповідності об'єктів експертизи до вимог санітарних норм;
— оцінку повноти та обґрунтованості санітарних та протиепідемічних заходів;
— оцінку можливого негативного впливу небезпечних чинників, пов'язаних з діяльністю об'єктів експертизи, визначення ступеня створюваного ними ризику для здоров'я населення.
Важливе значення має Закон "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення". Закон викладено в новій редакції (згідно із Законом України від 3 березня 1998 року № 155/98-ВР).
Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) — особливо небезпечне інфекційне захворювання, що викликане вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) і через відсутність спеціальних методів профілактики та ефективних методів лікування спричиняє смерть.
Масове поширення цієї хвороби в усьому світі та в Україні зокрема створює загрозу особистій, громадській та державній безпеці, спричиняє важкі соціально-економічні та демографічні наслідки, що зумовлює необхідність вжиття спеціальних заходів щодо захисту прав і законних інтересів громадян та суспільства. Боротьба з цим захворюванням є одним з пріоритетних завдань держави в галузі охорони здоров'я населення.
Наведемо деякі нормативно-правові акти щодо охорони здоров'я:
— Постанова Кабінету Міністрів від 24.04.1999, № 696 "Про затвердження Правил санітарної охорони території України";
— Постанова Кабінету Міністрів від 23.04.1999, № 667 "Про Комплексні заходи боротьби з туберкульозом";
— Постанова Кабінету Міністрів від 09.03.1999, № 341 "Про Програму профілактики СНІДу та наркоманії на 1999— 2000 роки";
— Постанова Верховної Ради від 19.02.1999, № 453 - ХІV "Про проект Закону України про захист населення від інфекційних хвороб";
— Постанова Кабінету Міністрів від 23.03.1998, № 357 "Про комплексні заходи для запобігання розповсюдженню хвороб, що передаються статевим шляхом".
Еколого-правове регулювання ґрунтується на законодавстві України з охорони навколишнього природного середовища, зокрема на Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також земельному, водному, лісовому кодексах, законодавстві про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону та використання рослинного і тваринного світу, а також передбачає мету, завдання, принципи та механізми забезпечення ефективного природокористування, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки.
У Законі визначені принципи охорони навколишнього середовища:
— пріоритетність вимог екологічної безпеки;
— гарантування екологічної безпеки для життя та здоров'я людей;
— екологізація матеріального виробництва;
— науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства;
— збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів;
— гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього середовища, формування у населення екологічного світогляду;
— науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє середовище;
— стягнення плати за спеціальне використання природних ресурсів, за забруднення навколишнього природного середовища та зниження якості природних ресурсів;
— вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкої міжнародної співпраці.
Закон закріплює екологічні права та обов'язки громадян України:
— право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;
- участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення та реконструкції об'єктів, що можуть негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища;
— участь у проведенні громадської екологічної експертизи;
— одержання повної і достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров'я населення;
— право на подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування збитків, заподіяних їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Громадяни України зобов'язані:
— оберігати природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства, здійснювати діяльність із дотриманням вимог екологічної безпеки, екологічних нормативів;
— не порушувати екологічні права та законні інтереси інших суб'єктів;
— вносити плату за спеціальне природокористування;
— компенсувати шкоду, заподіяну шляхом забруднення та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.
Закон з охорони навколишнього природного середовища передбачає встановлення відносин у галузі охорони, використання та відновлення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської діяльності на довкілля.
Закон наголошує на необхідності підвищення екологічної культури населення, а також на потребі підготовки кваліфікованих спеціалістів через обов'язкове навчання і виховання охороні навколишнього природного середовища в навчально-виховних закладах.
Державний контроль у сфері охорони довкілля здійснюють Ради депутатів, Міністерство екології та природних ресурсів України.
Громадський контроль здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища.
Нагляд за дотриманням вимог законодавства здійснює Генеральний прокурор України.
Закон регулює також використання природних ресурсів. Для здійснення заходів з охорони навколишнього середовища створено державний і регіональний фонди. Кошти у фонди надходять за рахунок:
— штрафів за забруднення довкілля;
— штрафів за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища;
— добровільних внесків підприємств та громадян.
У Законі визначено заходи щодо гарантування екологічної безпеки, а також природні території та об'єкти, що підлягають окремій охороні (природно-заповідний фонд, курортні та лікувально-оздоровчі зони тощо).
Порушення законодавства України про охорону довкілля тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, кримінальну відповідальність.
Основним нормативним документом, що регламентує вимоги щодо пожежної безпеки, є Закон України "Про пожежну безпеку". Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки в Україні, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.
Згідно із Законом України "Про пожежну безпеку", відповідальність за пожежну безпеку підприємств, установ покладено на роботодавців або уповноважених ними осіб. Обов'язки роботодавців або уповноважених ними осіб, а також орендарів щодо забезпечення пожежної безпеки обумовлено статтею 5 Закону України "Про пожежну безпеку". Згідно з цим законом вони зобов'язані:
— розробляти комплекс заходів щодо забезпечення пожежної безпеки;
— відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, здійснювати контроль за їх виконанням;
— організовувати навчання працівників щодо пожежної безпеки;
— утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не використовувати його не за призначенням;
— проводити службове розслідування причин виникнення пожежі.
Відповідно до статті б Закону України "Про пожежну безпеку", громадяни України зобов'язані:
— дотримуватись правил пожежної безпеки, облаштовувати будівлі, які їм належать на правах особистої власності, первинними засобами гасіння пожеж і протипожежним інвентарем, навчити дітей правил поводження з вогнем;
— повідомити пожежну службу про виникнення пожежі та вжити заходів щодо ліквідації, рятування людей і майна.
Закон України "Про дорожній рух" визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.
Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів — учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Зокрема, в статті 14 визначено права та обов'язки учасників дорожнього руху. Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні шляхи, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху мають право на:
— безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних шляхів, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху;
— вивчення норм і правил дорожнього руху;
— отримання від гідрометеорологічних, дорожніх, комунальних та інших служб, а також органів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України інформації про умови дорожнього руху.
Учасник дорожнього руху може оскаржити дії працівника органів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у разі порушення з боку того чинного законодавства.
Учасники дорожнього руху зобов'язані:
— знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху;
— створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам;
— виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Закон України "Про правові засади цивільного захисту" визначає правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, повноваження органів виконавчої влади та інших органів управління, порядок створення і застосування сил, їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особового складу та підрозділів цивільного захисту.
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
