Помощник бессознательно формирует эмоции о человеке, что написал собственные доводы, воспринимая текст и его мысли. В процессе заявление это отражение характера заявителя. Это случается принципиально важнымв проблемах, когда решение открывается от эмоционального убеждения. Изготовить сложный образец у специалиста стоит больших затрат. Причина - это очень серьезная услуга.
Информация, которая распространяется любым способом и в любой форме, с применением любых средств, признается рекламой. Реклама создается для привлечения внимания к тому или иному объекту и продвижению этого товара на рынке. Российское законодательство строго регламентирует нормы рекламы. 2 февраля 2006 года был принят и вступил в силу закон о рекламе, который вызвал отрицательную реакцию, как со стороны рекламодателей, так и со стороны общественности.
Рекламодателей не устраивали ограничения во времени, запрет рекламы на алкогольные напитки и табака на телевидении и на наружную рекламу. Также были приняты ограничения на биологические добавки и лекарственные препараты. Общественность была возмущена послаблением рекламы в печатной прессе алкогольных напитков. Этот закон действует на территории Российской федерации и по сегодняшний день.
Как и другие законодательные акты, закон о рекламе имеет свою структуру, в которую входят шесть глав из сорока статей. В этих главах описывается особенности и способы распространения рекламы в телепередачах и телепрограммах, радиопрограммах и радиопередачах, установка конструкций по рекламе, наружная реклама и реклама в транспорте.
В четвертой главе описывается саморегулирование рекламы организаций и их права. Реклама на промо ручки не является товаром, для которого прописаны ограничения в третьей главе закона. Ограничения относятся к рекламе алкогольной продукции, включая пиво, реклама на табачные изделия , реклама биологических добавок и лекарств, реклама на оружие , реклама на ценные бумаги и финансовые услуги.
Ответственность за нарушения закона РФ прописана в четвертой главе. Надзор государства регламентирован в пятой главе, где прописаны полномочия органов антимонополии.
В соответствии с действующим законодательством, рекламой признается информация, которая распространяется в любой форме, любым способом и с использованием любых средств. Реклама, как правило, направлена на привлечение внимания к рекламированному объекту, к образованию и поддержанию интереса к нему для продвижения его на рынке. Любая реклама адресована неопределенному кругу лиц и строго регламентируется нормами российского законодательства.
Закон о рекламе, который был принят 22 февраля 2006года и вступил в законную силу в марте того же года, в свое время вызвал массу негативных реакций со стороны общественности, причем недовольны были как граждане, так и непосредственно рекламодатели. Первым выступали против единственного небольшого послабления в виде возможного рекламирования крепких алкогольных напитков в печатной прессе, вторых не устраивало ограничение телерекламы, составляющее не более 12 минут в час, запрет наружной рекламы и на телевидении крепких алкогольных напитков, ограничение в рекламе лекарств и биологических добавок, запрет на наружную рекламу табака и другое.
Несмотря на критику, закон о рекламе все же вступил в законную силу и вот уже на протяжении шести лет, непосредственно включая 2012 год, действует на территории Российской Федерации. Последняя редакция закона произошла в конце 2011года, стоит отметить, что законодательный акт не претерпел каких-либо больших изменений.
Как и иные законодательные акты (например, закон о государственных закупках) действующий закон о рекламе имеет определенную структуру, которая включает 6 глав и 40 статей. Первой главе закона посвящено общее положение, которое фиксирует цели принятия данного нормативного акта, сферу его применения, определяет основные понятия и законодательную базу, а также регламентирует защиту несовершеннолетних в рекламе, перечень товаров, которые не допускаются к рекламе, виды социальной рекламы и сроки действия и хранения рекламных материалов.
Особенности отдельных способов распространения рекламы оговорены во второй главе закона о рекламе. В статьях 14-20 перечислены способы распространения рекламы – в телепрограммах и телепередачах, радиопередачах и радиопрограммах, в периодических печатных изданиях, распространение по сети электросвязи, установка рекламных конструкций и наружная реклама, на транспорте и распространяемая в кино и видеообслуживании.
В главе 3 закона урегулированы вопросы по рекламе отдельных видов товаров, к которым относятся: реклама алкогольной продукции, в том числе пива и других напитков, реклама табачных изделий и курительных принадлежностей, реклама лекарственных средств и биологически активных добавок, реклама продукции военного назначения, в том числе оружия, реклама финансовых услуг и основанных на риске пари и игр, реклама ценных бумаг и так далее.
Саморегулирование в области рекламы, в том числе саморегулируемые организации и их права определены статьями 31-32 главы 4 закона о рекламе. Ответственность за нарушение законодательства РФ о рекламе определены статьей 38 нормативного документа, она может быть гражданско-правовой, административной или уголовной. Государственный надзор регламентируется статьями главы 5, где определяются полномочия антимонопольных органов, формы организации и проведения проверок органами и форма оспаривания предписаний и решений антимонопольных органов.
Глава 6 закона о рекламе является заключительной, она определяет сроки вступления настоящего закона в законную силу и регулирует отношения в области рекламы с момента вступления закона в силу. Скачать закон о рекламе в последней редакции Вы можете на нашем сайте.
Скачать Закон о рекламе в последней редакции
Общие юридические вопросы
О рекламе
Закон Украины О рекламе Содержание
Раздел I
ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ Статья 1. Определение терминов
Статья 1 дополнена абзацем согласно Закону N 145-VI от 18.03.2008
Статья 1 дополнена абзацем согласно Закону N 145-VI от 18.03.2008
Статья 1 дополнена абзацем согласно Закону N 145-VI от 18.03.2008
Статья 2. Сфера применения Закона
Статья 3. Законодательство о рекламе
Статья 4. Использование объектов авторского права и (или) смежных прав в рекламе
Статья 5. Спонсорство
Статья 6. Язык рекламы
Раздел II
ОБЩИЕ ТРЕБОВАНИЯ К РЕКЛАМЕ Статья 7. Принципы рекламы
Статья 8. Общие требования к рекламе
Статья 9. Идентификация рекламы
Статья 9 дополнена частью шестой согласно Закону N 145-VI от 18.03.2008
Статья 10. Недобросовестная реклама
Статья 11. Сравнительная реклама
Статья 12. Социальная реклама
Статья 13. Реклама на телевидении и радио
Статья 14. Реклама в печатных средствах массовой информации
Статья 15. Реклама услуг, которые предоставляются с использованием электросвязи
Статья 16. Наружная реклама
Статья 17. Внутренняя реклама
Статья 18. Реклама на транспорте
Статья 19. Реклама во время демонстрации кино-и видеофильмов
Статья 20. Реклама и дети
Раздел III
ОСОБЕННОСТИ РЕКЛАМИРОВАНИЯ НЕКОТОРЫХ ВИДОВ ТОВАРА Статья 21. Реклама лекарственных средств, медицинской техники, методов профилактики, диагностики, лечения и реабилитации
Статья 21 дополнена частью по закону N 1033-V от 17.05.2007
Статья 22. Реклама алкогольных напитков и табачных изделий, знаков для товаров и услуг, других объектов права интеллектуальной собственности, под которыми выпускаются алкогольные напитки и табачные изделия
Статья 22 дополнена частью девятой согласно Закону N 145-VI от 18.03.2008
Статья 23. Реклама оружия
Статья 24. Реклама услуг, связанных с привлечением средств населения
Статья 25. Реклама ценных бумаг
Статья 25-1. Реклама объектов строительства
Раздел IV
КОНТРОЛЬ ЗА СОБЛЮДЕНИЕМ И ОТВЕТСТВЕННОСТЬ
ЗА НАРУШЕНИЕ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА О РЕКЛАМЕ Статья 26. Контроль за соблюдением законодательства о рекламе
Статья 27. Ответственность за нарушение законодательства о рекламе
Статья 28. Публичное опровержение недобросовестной и неправомерной сравнительной рекламы
Статья 29. Права объединений граждан, объединений предприятий в отрасли рекламы
Закон України про рекламу
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про рекламу
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 39, ст. 181 )
< Вводиться в дію Постановою ВР
N 271/96-ВР від 03.07.96, ВВР, 1996, N 39, ст. 182 >
< Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 642/97-ВР від 18.11.97, ВВР, 1998, N 10, ст. 36
N 783-XIV ( 783-14 ) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 34, ст.274 -
редакція набирає чинності одночасно з набранням чинності
Законом про Державний бюджет України на 2000 рік
N 2438-III ( 2438-14 ) від 24.05.2001, ВВР, 2001, N 31, ст.150
N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 >
< В редакції Закону
N 1121-IV ( 1121-15 ) від 11.07.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.62 >
< Із змінами, внесеними згідно з Законами
N 1407-IV ( 1407-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 16, ст.238
N 3099-IV ( 3099-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.566
N 3253-IV ( 3253-15 ) від 21.12.2005, ВВР, 2006, N 5-6, ст.75
N 3480-IV ( 3480-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 31, ст.268
N 1033-V ( 1033-16 ) від 17.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.445
N 145-VI ( 145-17 ) від 18.03.2008, ВВР, 2008, N 18, ст.197
розповсюдження та споживання реклами.
Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Частина дев'ята статті 13 набирає чинності з 1 січня 2005 року.
2. Частину першу статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р. N 13, ст. 113, N 26, ст. 281, N 49, ст. 459; 1994 р. N 28, ст. 241, N 29, ст. 257, N 33, ст. 300; 1995 р. N 14, ст. 90; 1996 р. N 9, ст. 43, N 52, ст. 306; 1997 р. N 9, ст. 70, N 18, ст. 131; 2000 р. N 19, ст. 143, N 29, ст. 232, N 46, ст. 398, N 50, ст. 436; 2001 р. N 24, ст. 124; 2002 р. N 6, ст. 43, N 32, ст. 223; 2003 р. N 10-11, ст. 87, N 14, ст. 100) доповнити пунктом 46 такого змісту:
"46) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи - за позовами, з якими вони звертаються до суду у справах, пов'язаних із порушенням законодавства про рекламу".
3. Кабінету Міністрів України:
до 1 жовтня 2003 року подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України, які випливають із цього Закону;
до 1 січня 2004 року привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
розробити нормативно-правові акти, необхідність прийняття яких передбачається цим Законом.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 3 липня 1996 року
ЗАКОН УКРАЇНИ
Відомості Верховної Ради (ВВР) 1996, N 39, ст. 181
Вводиться в дію Постановою ВР N 271/96-ВР від 03.07.96 (ВВР) 1996, N 39, ст. 182 )
(Із змінами, внесеними згідно із Законами N 642/97-ВР від 18.11.97, ВВР, 1998, N 10, ст.36 N 783-XIV (783-14) від 30.06.99)
Цей Закон визначає основні засади рекламної діяльності в Україні, регулює правові відносини, що виникають у процесі створення, розповсюдження, одержання реклами.
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- реклама - спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку;
- особа - будь-яка фізична чи юридична особа;
- продукція - товари, роботи, послуги, цінні папери;
- рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження;
- виробник реклами - особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами;
- розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами будь-якими рекламними засобами;
- споживач реклами - будь-яка особа або група осіб, на яких спрямована реклама;
- рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача у будь-якій формі та у будь-який спосіб;
- спонсор - особа, яка матеріально підтримує будь-яку діяльність без одержання від неї прибутку з метою популяризації винятково свого імені (назви), торгової марки.
Стаття 2. Сфера застосування Закону
1. Цей Закон регулює правовідносини в сфері реклами, призначеної для розповсюдження та споживання на території України.
2. Дія цього Закону не поширюється на правовідносини, пов'язані з інформацією, яка відбиває соціальні події, інтереси політичних партій, релігійних і громадських організацій та/або призначена для їх підтримки.
Стаття 3. Законодавство про рекламу
1. Законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини в сфері реклами.
2. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулося у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про рекламу, застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 4. Реклама як предмет авторського права
Використання реклами, яка повністю або частково є предметом авторського права та суміжних прав, здійснюється відповідно до вимог законодавства України.
Стаття 5. Реклама імені (назви) та торгової марки спонсорів
1. У створенні теле-, радіопередач, підготовці матеріалів для інших засобів масової інформації, організації театрально-концертних, спортивних та інших заходів можуть брати участь спонсори. У таких матеріалах та під час проведення таких заходів не дозволяється робити посилання рекламного характеру щодо властивостей продукції спонсорів.
2. Не можуть виступати спонсорами ті особи, що виробляють чи розповсюджують продукцію, виробництво або розповсюдження якої заборонені на території України.
Стаття 6. Мова реклами
Мова реклами визначається законами України "Про мови в Україні" (8312-11), "Про інформацію " (2657-12), "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (2782-12), "Про телебачення і радіомовлення" (3759-12), іншими законодавчими актами України в цій сфері, міжнародними договорами та угодами.
Зареєстровані у встановленому порядку товарні знаки, логотипи можуть наводитись мовою оригіналу.
Розділ II. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО РЕКЛАМИ
Стаття 7. Принципи рекламної діяльності
Основними принципами рекламної діяльності є:
- законність, точність, достовірність, використання державної та інших мов відповідно до законодавства України, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами моральної, фізичної або психічної шкоди.
Стаття 8. Загальні обмеження щодо реклами
1. У рекламі забороняється:
- поширювати інформацію щодо продукції, виробництво або реалізацію якої заборонено законодавством України;
- вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, за інших обставин або такі, що дискредитують продукцію інших осіб;
- подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;
- використовувати засоби і технології, які безпосередньо діють на підсвідомість споживача;
- наводити твердження, що дискримінують осіб, які не користуються продукцією, що рекламується;
- використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України та звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів України, крім випадків, передбачених законодавством;
- рекламувати продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація якої вимагає наявності спеціального дозволу (ліцензії), у разі відсутності відповідного сертифіката, ліцензії;
- вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім'я без згоди останньої;
- імітувати (копіювати або наслідувати) загальне вирішення, текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі іншої продукції, якщо інше не передбачено законодавством України про авторське право та суміжні права.
2. Рекламодавець зобов'язаний на вимогу виробника або розповсюджувача реклами надати документальні підтвердження достовірності інформації, необхідної для виробництва та розповсюдження реклами.
Стаття 9. Ідентифікація реклами
1. Реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи засобів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.
2. Реклама на телебаченні і радіо повинна бути чітко відокремлена від інших програм на її початку і наприкінці за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів або коментарів ведучих.
3. Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, який цілеспрямовано звертає увагу споживачів на конкретну марку (модель, артикул) продукції або на її виробника для формування інтересу і сприяння реалізації продукції, а також містить вихідні дані (реквізити) особи, що виробляє або розповсюджує зазначену продукцію, вважається рекламою і має бути вміщений під рубрикою "Реклама" чи "На правах реклами".
Стаття 10. Недобросовісна реклама
1. Недобросовісною рекламою вважається реклама, яка внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, умовчання, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження та інших вимог, передбачених законодавством України, вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам та державі.
Недобросовісна реклама заборонена.
Прийоми та спеціальні ефекти, мета яких - привернути увагу або викликати сміх чи інші позитивні емоції і які при цьому не створюють неправильного розуміння споживачем таких прийомів, не вважаються недобросовісною рекламою.
2. Рішення щодо визнання реклами недобросовісною приймають державні органи, у компетенцію яких входять такі повноваження.
Стаття 11. Соціальна рекламна інформація
1. Соціальна рекламна інформація - це інформація державних органів з питань здорового способу життя, охорони здоров'я, охорони природи, збереження енергоресурсів, профілактики правопорушень, соціального захисту та безпеки населення, яка не має комерційного характеру. В такій рекламі не повинні згадуватись конкретна продукція та її виробники.
2. Особи, які здійснюють на безоплатній основі діяльність щодо виробництва і розповсюдження соціальної рекламної інформації, передачі свого майна (в тому числі коштів) іншим особам для виробництва і розповсюдження соціальної рекламної інформації, користуються пільгами, передбаченими законодавством про благодійну діяльність.
3. Розповсюджувачі реклами, діяльність яких повністю або частково фінансується за рахунок державного бюджету, повинні розміщувати соціальну рекламну інформацію державних органів безкоштовно в обсязі не менше 5 відсотків ефірного часу (друкованої площі), відведеного для реклами.
Стаття 12. Реклама на телебаченні і радіо
1. Час мовлення, відведений на рекламу, не може перевищувати 15 відсотків на кожну годину мовлення для телерадіоорганізацій будь-якої форми власності. Ця вимога не поширюється на спеціалізовані рекламні канали мовлення.
2. Забороняється переривати з метою розміщення реклами трансляції сесій Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, офіційних державних заходів і церемоній, виступів Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, Голови Конституційного Суду України, народних депутатів України, членів Уряду України.
Трансляції концертно-видовищних і спортивних програм тривалістю більше 45 хвилин можуть бути перервані для реклами лише один раз за повний 45-хвилинний проміжок часу. Не можуть перериватись також кіно- та телефільми. Реклама може бути розміщена перед їх початком або після їх закінчення. Телепередачі тривалістю більше 10 хвилин не можуть суміщатися з рекламною інформацією без погодження з власником авторського права. Забороняється реклама у передачах, розрахованих на дитячу (до 14 років) аудиторію.
3. Ведучі, диктори та інші учасники телерадіопередачі за межами часу, відведеного для реклами, не мають права спеціально демонструвати товари або продукцію чи характеризувати їх споживчі якості як прямо, так і опосередковано (за допомогою одягу, зовнішнього оформлення, зображення тощо).
Телерадіопрацівникам забороняється займатися рекламою під виглядом інформації: вказувати реквізити виробника продукції чи послуг, адресу, контактний телефон, рахунок, комерційні ознаки товару чи послуг.
4. Граничні розміри розцінок за рекламу, що розповсюджується загальнонаціональними та суспільними каналами мовлення, встановлюються відповідно до законодавства України.
5. Реклама продукту телерадіокомпаній як така, що задовольняє потреби громадян, є відкритою інформацією.
Стаття 13. Реклама у друкованих засобах масової інформації
Обсяг реклами, її тематика в друкованих засобах масової інформації визначаються ними самостійно. Друковані засоби, що розповсюджуються за передплатою, зобов'язані в умовах передплати зазначати кількість реклами в загальному обсязі видання.
Стаття 14. Реклама з використанням телефонного та документального електрозв'язку
1. Забороняється використання безплатних номерів телефонів міліції, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони та інших аналогічних служб для реклами.
2. Реклама за допомогою телексного та факсимільного зв'язку за відсутності спеціального запиту одержувача забороняється, крім одноразового розсилання реклами обсягом не більше однієї сторінки на одну адресу в часовому інтервалі з 21 години до 7 години за місцевим часом.
3. Реклама послуги, що надається з використанням місцевого, міжміського або міжнародного телефонного зв'язку, при розповсюдженні її в рекламних засобах має містити точну інформацію про:
- платний чи безплатний характер послуги та її вартість;
- зміст запропонованої послуги;
- вікові та інші обмеження, встановлені чинним законодавством і виробником послуги щодо кола споживачів послуги;
- платне використання каналу телефонного зв'язку і вартість однієї хвилини його використання для отримання послуги у відповідному регіоні.
Ця інформація повинна друкуватись шрифтом розміром не менше половини розміру шрифту, яким набрано номер телефону, що використовується для надання рекламної послуги.
Стаття 15. Зовнішня реклама
1. До зовнішньої реклами належить будь-яка реклама, що розміщується на окремих спеціальних конструкціях, щитах, екранах, розташованих просто неба, на фасадах будинків та споруд.
2. Порядок розміщення зовнішньої реклами встановлюється відповідними місцевими органами влади в межах їх компетенції (без втручання у форму та зміст реклами). Згода на розміщення зовнішньої реклами на будинках та спорудах також додатково дається їхніми власниками або уповноваженими ними органами (особами).
3. Інформація (вивіска) про особу, розміщена на фасаді, біля входу (в'їзду), або про її продукцію у вітрині споруди, в якій ця особа займає приміщення, не потребує отримання дозволу місцевого органу влади.
4. Зовнішня реклама розміщується:
- на окремих спеціальних конструкціях як тимчасових, так і стаціонарних - установках, щитах, екранах тощо;
- на опорах вуличного освітлення та над проїжджою частиною вулиць і доріг - з дотриманням вимог техніки безпеки та забезпечення видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування, а також за умови, що така реклама не повторює (чи імітує) зображення дорожніх і вказівних знаків.
5. Розміщення зовнішньої реклами в межах охоронних зон пам'яток історії та культури, об'єктів природно-заповідного фонду дозволяється за погодженням з відповідними міністерствами (відомствами) або місцевими органами влади.
6. Забороняється розміщувати зовнішню рекламу:
- методом фарбування, наклеювання на поверхнях елементів вуличного обладнання, будівель і споруд, якщо інше не передбачене угодою з їх власниками;
- на пішохідних доріжках, алеях;
- зі знищенням зелених насаджень.
Стаття 16. Внутрішня реклама
1. До внутрішньої реклами належить будь-яка реклама, розміщена всередині будинків, приміщень, споруд тощо.
2. Забороняється розміщення внутрішньої реклами у приміщеннях органів влади, дошкільних закладах освіти, середніх загальноосвітніх школах та спеціальних загальноосвітніх закладах освіти. Ці обмеження не поширюються на соціальну рекламну інформацію.
3. Розміщення реклами у приміщеннях будівель і споруд, що мають історико-культурну цінність, здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Стаття 17. Реклама на транспорті
1. Реклама може розміщуватись на транспортних засобах,
- автомобільних і залізничних шляхах сполучення загального
- користування (включаючи смугу відведення), у метрополітені лише за
- угодою з їх власниками та відповідно до вимог безпеки і правил руху.
2. Забороняється розповсюдження реклами через:
- радіотрансляційні або інші звукові мережі сповіщення пасажирів у транспортних засобах громадського користування, на станціях метрополітену, вокзалах, в портах та аеропортах, за винятком соціальної рекламної інформації.
Стаття 18. Реклама в кінотеатрах
Забороняється переривати для реклами демонстрацію художніх і документальних фільмів у кінотеатрах, відеосалонах та інших закладах, де здійснюється публічний показ кіно-, відео-, слайдфільмів.
Стаття 19. Обмеження щодо реклами, розрахованої на неповнолітніх
1. Забороняється реклама:
- з використанням зображень неповнолітніх, які споживають або використовують продукцію, призначену безпосередньо для дорослих чи заборонену для придбання або споживання неповнолітніми;
- з інформацією, яка може підірвати авторитет дорослих або дискредитувати довіру неповнолітніх до них;
- з вміщенням прямих закликів до дітей придбати продукцію або звернутись до третіх осіб з проханням зробити покупку;
- яка використовує легковірність чи брак досвіду у неповнолітніх;
- з використанням справжньої або іграшкової зброї.
2. Реклама не повинна містити тверджень або зображень неповнолітніх у небезпечних ситуаціях чи за обставин, що у разі їх імітації можуть завдати шкоди неповнолітнім або іншим особам, а також інформації, здатної викликати зневажливе ставлення неповнолітніх до небезпечних для здоров'я і життя ситуацій.
Розділ III. ОСОБЛИВОСТІ РЕКЛАМУВАННЯ ДЕЯКИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ
Стаття 20. Реклама лікарських засобів, виробів медичного призначення, методів профілактики, діагностики і лікування
1. Положення цієї статті не поширюються на рекламу, призначену для медичних установ та лікарів. Порядок реклами лікарських засобів, призначеної для медичних установ та лікарів, визначається Міністерством охорони здоров'я України.
2. Забороняється реклама лікарських засобів, які:
- вживаються та розповсюджуються тільки за приписом (рецептом) лікаря;
- містять наркотичні або психотропні речовини.
3. Без дозволу Міністерства охорони здоров'я України реклама не може містити посилань на терапевтичні ефекти стосовно захворювань, які не піддаються або важко піддаються лікуванню.
4. Реклама лікарських засобів повинна містити:
- повну (в тому числі й міжнародну фармакологічну) назву лікарського засобу та назву виробника;
- інформацію щодо використання або застосування лікарського засобу.
5. Забороняється вміщувати в рекламі про лікарські засоби відомості:
- які можуть справляти враження, що за умови вживання лікарського засобу медична консультація з фахівцем не є необхідною;
- про те, що лікувальний ефект від прийому лікарського засобу є абсолютно гарантованим;
- про те, що цей лікарський засіб є продуктом харчування, косметичним або іншим продуктом для вживання.
6. У рекламі косметичних засобів, харчових продуктів, вітамінних та інших харчових добавок забороняється посилання на те, що ці товари мають лікувальні властивості, якщо наявність таких властивостей не доведено у встановленому порядку.
7. Реклама лікарських засобів для дітей та неповнолітніх здійснюється з дозволу Міністерства охорони здоров'я України.
8. Забороняється реклама лікувальних сеансів, інших аналогічних заходів з використанням гіпнозу та інших методів психічного або біоенергетичного впливу без дозволу Міністерства охорони здоров'я України.
Стаття 21. Реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв
1. Реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв:
- забороняється на телебаченні і радіо;
- забороняється на продукції та у друкованих виданнях, призначених переважно для осіб, яким не виповнилося 18 років, або у розрахованих на зазначених осіб частинах інших друкованих видань;
- забороняється на перших і останніх сторінках газет, обкладинках журналів та інших періодичних видань;
- не повинна включати зображення осіб, популярних серед молоді до 18 років;
- забороняється із залученням фотомоделей, яким не виповнилося 25 років;
- не повинна містити зображення процесу паління або іншого споживання тютюнових виробів чи алкогольних напоїв;
- не може розташовуватися ближче ніж за 200 метрів від території дитячих дошкільних закладів, середніх загальноосвітніх шкіл та інших закладів освіти, в яких навчаються діти віком до 18 років;
- не може містити тверджень, що паління або вживання алкоголю є важливим фактором досягнення успіху в спортивному, соціальному, сексуальному або інших аспектах, та які створюють враження, щовживання алкогольних напоїв чи тютюнопаління правляють
- стимулюючий, заспокійливий вплив або можуть сприяти розв'язанню особистих проблем;
- не повинна заохочувати до непомірного вживання алкогольних напоїв чи тютюнопаління або негативно розцінювати факт утримування від вживання тютюнових виробів та алкогольних напоїв;
- не повинна зображати медичних працівників або людей, які мають вигляд медичних працівників.
2. Реклама тютюнових виробів повинна подавати інформацію про вміст у них шкідливих для здоров'я речовин та їх кількість.
3. Забороняється реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв в об'єктах соціально-культурного призначення, де відбуваються масові видовищні заходи (крім спеціальних виставочно-презентаційних рекламних заходів).
4. Забороняються такі види діяльності з рекламування тютюнових виробів та алкогольних напоїв:
- будь-яке безкоштовне розповсюдження зразків тютюнових виробів та алкогольних напоїв;
- спонсорування заходів, призначених переважно для осіб до 18 років, якщо при цьому використовуються назва або зображення тютюнових виробів чи алкогольних напоїв;
- розповсюдження та продаж товарів (футболок, головних уборів, ігор тощо) з використанням назви та товарного знаку тютюнових виробів та алкогольних напоїв особам, які не досягли 18-річного віку.
5. В усіх випадках реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв повинна супроводжуватись попередженням про шкоду тютюнопаління та вживання алкоголю, причому цьому попередженню має бути відведено не менше 5 відсотків площі (обсягу) всієї реклами тютюнових виробів у разі використання інших засобів реклами.
6. Рекламодавці зазначеної продукції зобов'язані спрямовувати на виробництво соціальної рекламної інформації щодо шкоди тютюнопаління та вживання алкоголю не менше 5 відсотків коштів, витрачених на розповсюдження ними в межах України реклами тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв.
Стаття 22. Реклама зброї
1. Реклама зброї здійснюється тільки в спеціалізованих виданнях, а також безпосередньо у приміщеннях торговельних закладів (підприємств), які реалізують зброю, або на відповідних виставках (заходах).
2. Порядок рекламування бойової зброї, озброєнь і військової техніки, а також зброї, яка відповідно до законодавства України може перебувати у власності осіб, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 23. Реклама послуг, пов'язаних із залученням коштів населення, цінних паперів
1. Реклама послуг, пов'язаних із залученням коштів населення (банківських, страхових тощо), або осіб, які їх здійснюють, та цінних паперів можлива лише за наявності відповідної ліцензії чи іншого дозволу, що підтверджує право на здійснення такого виду діяльності. Така реклама повинна містити найменування органу, який видав ліцензію (спеціальний дозвіл), та номер чинної ліцензії (дозволу).
Це положення не застосовується у випадках, коли дається тільки реклама логотипу, назви особи (без реклами послуг).
2. У рекламі таких послуг або осіб, які їх здійснюють, цінних паперів забороняється повідомляти про розміри очікуваних дивідендів, а також іншу інформацію про майбутні прибутки, крім фактично виплачених за підсумками не менш як одного року.
Стаття 24. Реклама щодо інших видів підприємницької діяльності, які потребують спеціального дозволу
Реклама щодо інших видів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства України потребують спеціального дозволу, повинна містити посилання на номер чинної ліцензії і найменування органу, що її видав.
Стаття 25. Реклама про зниження цін на продукцію (розпродаж)
Реклама про зниження цін на продукцію (розпродаж) повинна містити відомості про місце, дату початку та закінчення розпродажу, а також процентне співвідношення розміру зниження до попередньої ціни реалізації товару.
Розділ IV. КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО РЕКЛАМУ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
Стаття 26. Контроль за дотриманням законодавства про рекламу
1. Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своєї компетенції:
- Міністерство України у справах преси та інформації – щодо друкованих засобів масової інформації;
- Державний комітет України у справах захисту прав споживачів - щодо рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами у сфері захисту споживачів від порушень законодавства про рекламу;
- Антимонопольний комітет України - відповідно до антимонопольного законодавства;
- Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності.
2. На вимогу державних органів виконавчої влади (їх територіальних органів), на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення повноважень, передбачених цим Законом.
3. Для координації діяльності в галузі реклами Кабінет Міністрів України створює міжвідомчу раду, до складу якої можуть входити також представники всеукраїнських об'єднань громадян у галузі реклами.
Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу
1. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть особи, винні в:
- розповсюдженні реклами щодо продукції, виробництво або реалізацію якої заборонено законодавством України;
- порушенні порядку виготовлення та розповсюдження реклами;
- недотриманні вимог законодавства щодо змісту та достовірності реклами.
2. З метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів і учасників рекламного процесу державні органи, визначені в статті 26 цього Закону, можуть забороняти рекламу, що порушує вимоги законодавства про рекламу, та вимагати її публічного спростування.
3. Рішення про порушення законодавства про рекламу надсилається рекламодавцеві, виробнику або розповсюджувачеві реклами і є обов'язковим для виконання.
4. Державний комітет у справах захисту прав споживачів та його органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням державних органів і громадських організацій або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, мають право накладати штрафи на суб'єктів підприємницької діяльності:
- за розповсюдження реклами щодо продукції, виробництво або реалізацію якої заборонено законодавством України, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження такої реклами;
- за розповсюдження реклами, забороненої чинним законодавством, - у розмірі чотирикратної вартості розповсюдження такої реклами;
- за порушення порядку виготовлення та розповсюдження реклами - у розмірі чотирикратної вартості розповсюдження такої реклами;
- за недотримання вимог законодавства щодо змісту та достовірності реклами - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження такої реклами.
Стягнення штрафів за порушення законодавства про рекламу здійснюється в судовому порядку.
(Абзац шостий частини четвертої статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом N 642/97-ВР від 18.11.97 )
(Частина п'ята статті 27 втратила чинність на підставі Закону N 783-XIV ( 783-14) від 30.06.99)
5. Суми стягнутих штрафів розподіляються в такому співвідношенні: 70 відсотків – до державного бюджету, 30 відсотків - державному органу, який наклав стягнення, для організації і проведення робіт по створенню науково-дослідної, матеріально-технічної та інформаційної бази удосконалення та регулювання рекламної діяльності.
6. Державний комітет України у справах захисту прав споживачів може вимагати від рекламодавця публікації відомостей, що коригують (уточнюють, доповнюють) рекламу, та звертатися з позовом до суду, в тому числі від невизначеного кола споживачів, з приводу протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами.
При поданні позовів до суду Державний комітет України у справах захисту прав споживачів та його територіальні органи звільняються від сплати державного мита.
7. Працівники Державного комітету України у справах захисту прав споживачів (його територіальних органів) з метою виконання функцій щодо контролю за дотриманням законодавства України про рекламу мають право безперешкодного доступу до всіх необхідних документів та інших матеріалів рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами.
Допуск в організації, діяльність яких пов'язана з використанням відомостей, що становлять державну таємницю, здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України.
8. Антимонопольний комітет України накладає стягнення за порушення антимонопольного законодавства у галузі реклами.
9. Рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду або арбітражного суду у встановленому порядку.
10. Положення цієї статті не обмежують прав осіб, яким було завдано шкоди недобросовісною рекламою, на відшкодування цієї шкоди відповідно до законодавства України.
1. Публічне спростування недобросовісної реклами здійснюється добровільно або за рішенням суду.
2. Публічне спростування недобросовісної реклами здійснюється за рахунок винної особи.
3. Публічне спростування недобросовісної реклами здійснюється через той же рекламний засіб з використанням того ж простору, часу, місця і в тому ж порядку, в якому здійснювалась реклама.
Стаття 29. Права об'єднань громадян у галузі реклами
Об'єднання громадян у галузі реклами мають право:
- здійснювати незалежну експертизу реклами щодо її відповідності вимогам законодавства України про рекламу та давати відповідні рекомендації рекламодавцям, виробникам і розповсюджувачам реклами;
- подавати до органів прокуратури матеріали і звертатися до органів виконавчої влади з питань порушення законодавства про рекламу;
- звертатися у встановленому порядку з позовом до суду, арбітражного суду в інтересах рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами у випадку порушення їх прав, передбачених законодавством України про рекламу.
ЗАКОН УКРАИНЫ
О рекламе
С изменениями и дополнениями, внесенными Законами Украины от 18 ноября 1997 года N 642/97-ВР,
от 30 июня 1999 года N 783-XIV, от 24 мая 2001 года N 2438-III, от 15 мая 2003 года N 762-IV,
от 11 июля 2003 года N 1121-IV
(Законом Украины от 11 июля 2003 года N 1121-IV этот Закон выложен в новой редакции),
от 3 февраля 2004 года N 1407-IV,от 6 апреля 2004 года N 1667-IV (учитывая изменения, внесенные Законом Украины от 21 декабря 2005 года N 3253-IV), от 17 ноября 2005 года N 3099-IV, от 23 февраля 2006 года N 3480-IV, от 17 мая 2007 года N 1033-V,от 18 марта 2008 года N 145-VI
Этот Закон определяет принципы рекламной деятельности в Украине, регулирует отношения, которые возникают в процессе производства, распространения и потребления рекламы.
Раздел IV КОНТРОЛЬ ЗА СОБЛЮДЕНИЕМ И ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ЗА НАРУШЕНИЕ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА О РЕКЛАМЕ
Раздел V ЗАКЛЮЧИТЕЛЬНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ
1. Этот Закон вступает в силу со дня его опубликовывания.
Часть девятая статьи 13 вступает в силу с 1 января 2005 года.
2. Часть первую статьи 4 Декрета Кабинета Министров Украины от 21 января 1993 года N 7-93 "О государственной пошлине" (Сведения Верховной Рады Украины, в 1993 г. N 13, ст. 113, N 26, ст. 281, N 49, ст. 459; в 1994 г. N 28, ст. 241, N 29, ст. 257, N 33, ст. 300; в 1995 г. N 14, ст. 90; в 1996 г. N 9, ст. 43, N 52, ст. 306; в 1997 г. N 9, ст. 70, N 18, ст. 131; в 2000 г. N 19, ст. 143, N 29, ст. 232, N 46, ст. 398, N 50, ст. 436; в 2001 г. N 24, ст. 124; в 2002 г. N 6, ст. 43, N 32, ст. 223; в 2003 г. N 10 - 11, ст. 87, N 14, ст. 100) дополнить пунктом 46 такого содержания:
"46) специально уполномоченный центральный орган исполнительной власти в сфере защиты прав потребителей и его территориальные органы - за исками, с которыми они обращаются в суд по делам, связанных с нарушением законодательства о рекламе".
3. Кабинета Министров Украины:
до 1 октября 2003 года подать на рассмотрение Верховной Рады Украины предложения относительно внесения изменений к законам Украины, которые выплывают из этого Закона;
до 1 января 2004 года привести свои правовые нормативно акты в соответствие с этим Законом;
обеспечить приведение министерствами, другими центральными органами исполнительной власти их правовых нормативно актов в соответствие с этим Законом;
разработать правовые нормативно акты, необходимость принятия которых предусматривается этим Законом.
Президент Украины Л. КУЧМА
Закон України Про рекламу
Скачати цю роботу безкоштовно
Закон України Про рекламу
( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1996, N 39, ст. 181 )
( Вводиться в дію Постановою ВР N 271/96-ВР від 03.07.96
(ВВР) 1996, N 39, ст. 182 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 642/97-ВР від 18.11.97, ВВР, 1998, N 10, ст.36
N 783-ХІV ( 783-14 ) від 30.06.99 )
Цей Закон визначає основні засади рекламної діяльності в
Україні, регулює правові відносини, що виникають у процесі
створення, розповсюдження, одержання реклами.
Розділ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: реклама - спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку; особа - будь-яка фізична чи юридична особа; продукція - товари, роботи, послуги, цінні папери; рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження; виробник реклами - особа, яка повністю або частково здійснює
виробництво реклами; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами будь-якими рекламними засобами; споживач реклами - будь-яка особа або група осіб, на яких спрямована реклама; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача у будь-якій формі та у будь-який спосіб; спонсор - особа, яка матеріально підтримує будь-яку діяльність без одержання від неї прибутку з метою популяризації винятково свого імені (назви), торгової марки.
Стаття 2. Сфера застосування Закону
1. Цей Закон регулює правовідносини в сфері реклами, призначеної для розповсюдження та споживання на території України.
2. Дія цього Закону не поширюється на правовідносини, пов'язані з інформацією, яка відбиває соціальні події, інтереси політичних партій, релігійних і громадських організацій та/або призначена для їх підтримки.
Стаття 3. Законодавство про рекламу
1. Законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини в сфері реклами.
2. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулося у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про рекламу, застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 4. Реклама як предмет авторського права
Використання реклами, яка повністю або частково є предметом авторського права та суміжних прав, здійснюється відповідно до вимог законодавства України.
Стаття 5. Реклама імені (назви) та торгової марки спонсорів
1. У створенні теле-, радіопередач, підготовці матеріалів для інших засобів масової інформації, організації театрально-концертних, спортивних та інших заходів можуть брати участь спонсори. У таких матеріалах та під час проведення таких заходів не дозволяється робити посилання рекламного характеру щодо властивостей продукції спонсорів.
2. Не можуть виступати спонсорами ті особи, що виробляють чи розповсюджують продукцію, виробництво або розповсюдження якої заборонені на території України.
Стаття 6. Мова реклами
Мова реклами визначається законами України "Про мови в Україні" ( 8312-11 ), "Про інформацію" ( 2657-12 ), "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" ( 2782-12 ), "Про телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 ), іншими законодавчими актами України в цій сфері, міжнародними договорами та угодами. Зареєстровані у встановленому порядку товарні знаки, логотипи можуть наводитись мовою оригіналу.
Розділ ІІ
ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО РЕКЛАМИ
Стаття 7. Принципи рекламної діяльності
Основними принципами рекламної діяльності є: законність, точність, достовірність, використання державної
та інших мов відповідно до законодавства України, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами моральної, фізичної або психічної шкоди.
Стаття 8. Загальні обмеження щодо реклами
1. У рекламі забороняється:
поширювати інформацію щодо продукції, виробництво або реалізацію якої заборонено законодавством України;
вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, за інших обставин або такі, що дискредитують продукцію інших осіб;
подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;
використовувати засоби і технології, які безпосередньо діють на підсвідомість споживача;
наводити твердження, що дискримінують осіб, які не користуються продукцією, що рекламується;
використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України та звучання Державного Гімну
України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів України, крім випадків, передбачених законодавством;
рекламувати продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація якої вимагає наявності спеціального дозволу (ліцензії), у разі відсутності відповідного сертифіката, ліцензії;
вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім'я без згоди останньої;
імітувати (копіювати або наслідувати) загальне вирішення, текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі іншої продукції, якщо інше не передбачено законодавством України про авторське право та суміжні права.
Завантажити цю роботу безкоштовно
Федеральный закон "О рекламе"
Федеральный закон "О рекламе" изложен в новой редакции, позволяющей последовательно раскрыть общие требования, предъявляемые к рекламе, определить особенности способов распространения рекламы, выделить требования, предъявляемые к рекламе отдельных товаров, аспекты саморегулирования рекламы, а также государственного контроля соблюдения рекламного законодательства.
В перечень понятий, используемых в рекламном законодательстве, введены понятия "объект рекламирования", "товар", "социальная реклама", "антимонопольный орган".
В целях ограничения распространения завуалированной рекламы товаров, запрещенных или ограниченных к рекламированию, специальные требования и ограничения в отношении рекламы отдельных товаров распространяются также на рекламу средств индивидуализации таких товаров, их изготовителей и продавцов.
К недобросовестной рекламе дополнительно отнесена реклама, направленная на продвижение товара, в отношении рекламы которого установлены специальные требования или ограничения, если она осуществляется под видом рекламы другого товара.
Федеральный закон содержит запрет на использование в рекламе ссылки на одобрение объекта рекламирования государственными или муниципальными органами, либо их должностными лицами.
Впервые установлены требования к рекламе товаров при дистанционных способах их продажи, а также рекламы с использованием стимулирующих мероприятий.
Изменен порядок прерывания и совмещения радио- и телепрограмм с рекламой, а также требования, предъявляемые к объему рекламы на телевидении и радио. Общая продолжительность распространяемой в телепрограмме рекламы (в том числе такой рекламы, как телемагазины), прерывания телепрограммы рекламой, наложения рекламы на кадр телепрограммы не может превышать 15 % времени вещания в течение часа. При этом перерывы на рекламу не могут превышать 4 минуты. Предыдущая редакция Федерального закона устанавливала ограничение, согласно которому реклама не должна превышать более 20 % эфирного времени (за исключением специализированных телепередач).
Уточнены требования, предъявляемые к рекламе оружия, вооружения и военной техники, финансовых услуг и ценных бумаг, алкогольных напитков, пива, табака и табачных изделий. Значительно расширен круг требований, предъявляемых к рекламе лекарственных средств, медицинской техники, изделий медицинского назначения и медицинских услуг. В частности, такая реклама, адресованная неограниченному кругу потребителей, не должна содержать образов медицинских работников, дающих рекомендации к применению, создавать впечатления ненужности обращения к врачу.
Дифференцирована ответственность рекламодателя и рекламораспространителя за нарушение законодательства о рекламе.
Федеральный закон вступает в силу с 1 июля 2006 года, за исключением отдельных положений, для которых установлен иной срок вступления в силу.
Федеральный закон от 13 марта 2006 г. N 38-ФЗ "О рекламе"
